?

Log in

No account? Create an account

Читать предыдущее | Читать следующее

PR ДЛЯ ГАНДІ

Я бы хотела передать данный текст "менеджменту" Майдана. Знать бы - к кому обращаться.

Оригинал взят у quetzal_ltd в PR ДЛЯ ГАНДІ


Отож, як відомо, Майдан перетворюється на громадський рух. Особисто я вважаю, що це правильно. Майдан-акція повинен тривати, але стати в той же час частиною більшого процесу. Без оформлення і поширення цього процесу можна було би змінити кількох посадовців, але необхідно зробити значно більше – змінити сам принцип суспільних відносин. Той, хто цікавиться всесвітньою історією, напевне, знає ідеологію сатьяграхи, запропоновану і втілену Махатмою Ганді. Той, хто цікавиться поточними подіями, напевне, знайомий з ідеєю "теплого океану". Я прихильно ставлюся до обох ідей, які насправді доповнюють одна одну. Змінити суспільство можна лише масовими, позитивними, систематичними діями. Проте існує кілька проблем.

Страх. Недовіра. Брак розуміння. Брак стратегії та координації.

Нижче я хочу обговорити кілька підходів, які можуть допомогти вирішити ці проблеми. Наразі я виступаю передусім, як соціолог і PR-практик з великим стажем, тому і пропозиції мої матимуть відповідний зміст. Отже, новоствореному об’єднанню я пропоную розглянути наступні ідеї.


1. Інформаційна політика

1.1. Інформаційна гігієна

Як відомо, є багато різних сил, які ведуть свої інформаційні кампанії в українських та міжнародних ЗМІ. Необхідно створити аналітичний центр, який буде відстежувати публікації, "запущені" іноземними та внутрішніми недоброзичливцями та інформувати громадськість про джерела і зміст цієї пропаганди. Вчасна реакція на інформаційні атаки допоможе нейтралізувати шкоду і планувати власну стратегію.

1.2. Просвіта

Однією з великих вад нинішнього суспільства є елементарне нерозуміння політичних процесів. Дуже часто людям ліньки піднімати стоси аналітики, аби з’ясувати, чому виникла та чи інша проблема. Тому, якщо об’єднання сподівається на масову підтримку, йому необхідно оцінити ступінь поінформованості різних аудиторій (особливо, тих, що досі не розуміють чи сумніваються) щодо ситуації в країні та підготувати для них зрозумілі, переконливі інформаційні матеріали. Наразі йдеться не про агітацію, але про надання фактажу. Приміром, можна створити листівку чи плакат, де пояснюватиметься, чому справедливе правосуддя у нас неможливе, і які це має практичні наслідки для пересічного громадянина, для журналіста чи бізнесмена.
        
Так само необхідно розказати громадянам про те, які законні методи боротьби та захисту своїх прав їм доступні. Тут можна надавати практичні поради щодо створення професійних об’єднань, страйкомів, порядку проведення масових заходів.

Важливо розробити інформаційні матеріали, які матимуть чіткі "повідомлення" для кожної аудиторії. Ці повідомлення повинні бути прості, переконливі та систематичні – розпорошення ідей та аргументів лише заплутає людей, на яких і так щодня вивалюється дуже багато різної інформації.

1.3. Висвітлення

Діяльність громадського об'єднання, так само, як і окремі ініціативи громадян необхідно належним чином висвітлювати в ЗМІ. Дізнавшись про те, що і як було зроблено, про те, які були результати, інші люди зможуть зважитись на подібні заходи, або й запропонувати щось своє.

Певна річ, ідеться про тісні взаємини зі ЗМІ, не лише центральними, але і регіональними, і, звісно ж, світовими.

1.3.1. Інформаційні приводи

Робота зі ЗМІ передбачає новини. Звичайно, новин, як позитивних, так і, часом, трагічних, у нас і так не бракує. Проте, кожну масову акцію слід планувати як інформаційний привід, інакше вона ризикує залишитись непоміченою. Той самий Ганді прекрасно відчував необхідність драматургії у проведенні різноманітних акцій. Згадаймо його знаменитий Соляний марш – в ньому було все, що необхідно для створення легенди: ідея, що прийшла уві сні, багатотисячний натовп сподвижників, багатокілометровий піший похід, демонстративне виконання заборонених дій (випарювання солі з океану, в цьому випадку), ну і, звичайно, реакція влади, яка, зі шпальт та екранів виглядала кричуще неадекватною.

Отож, кілька важливих "підказок" щодо створення інформаційних приводів: драма, масовість, відомі персони, яскрава картинка.


2. Залучення "адвокатів"

Знову згадаю Ганді. Своїм подвижництвом він зумів залучити підтримку не лише світових ЗМІ, але й іноземних інтелектуалів, таких як Бернард Шоу, Альберт Ейнштейн, Бертран Рассел, Ромен Ролан. Дуже добре, що Майдан має багато друзів серед іноземних політиків, але друзів забагато не буває. Слід зав’язати стосунки із впливовими науковцями, літераторами, бізнесменами, громадськими діячами. Такі "адвокати" будуть дуже корисними для отримання висвітлення, для позитивної міжнародної оцінки, можуть генерувати інформаційні приводи і корисні ідеї.


3. Захист

Страх… так, це велика проблема. Щойно вчора дізналася про те, що літератори бояться їхати з Майданівською акцією до Харкова. Так само й інші люди, нехай і підтримують ідеї Майдану, але бояться заявити про свою позицію в несприятливому для цього середовищі. Це зрозуміло, адже у боротьбі із системою самотній борець дуже швидко перетворюється на жертву і/або заручника. Ганді та його сподвижники були готові ставати жертвами – в цьому і була їхня велика моральна перевага. Однак ми до цього не готові, та і, дуже сумніваюся, що поодинокі жертви зможуть щось змінити. Отож, громадським діячам слід ретельно спланувати безпеку, свою та своїх колег. Що можна зробити?

3.1 Масовість. Ні в якому разі не слід залишати людей боротися за свої права наодинці. Громадське об’єднання повинне допомагати у залученні якомога більшої кількості людей для масових акції – інформаційно та організаційно. Ідеально було би, якби було засновано мережу, куди кожен охочий міг би подати заявку з певною кількістю підписів, і тоді би об’єднання допомогло з логістикою та захистом.

3.2. Охорона. На Майдані було створено прекрасні загони самооборони. Варто подумати про подібні загони, які б охороняли й інші заходи, особливо ті, що відбуваються в несприятливому середовищі. Думаю, літератори погодилися би поїхати навіть і до Харкова, якби їх супроводжувала група звитяжних ветеранів.

3.3. Правовий захист. Масові акції, страйки і протести – ми, звісно, маємо на це повне конституційне право. Проте, надто часто правового захисту потребують ті, що нічого протиправного не чинять. Отож, кожен масовий захід повинен мати або на місці або в безпосередньому доступі гарного адвоката, який допоможе в екстреному випадку. Якщо нове громадське об’єднання не спроможеться захистити своїх, то гріш йому ціна. Ну і навпаки – успішний захист повинен гарно висвітлюватися, це допоможе людям подолати страх і недовіру.


4. Стратегія

Ну і врешті, нічого починати не можна, не прораховуючи свої дії наперед. На рік, скажімо, або й більше. Як кажуть поінформовані, у 2004-му для революції все було готове іще в серпні. Тобто, до того часу розумні люди уже добре все продумали і організували. Тому і вдалося так швидко мобілізуватися, коли настав час діяти.

Я, звичайно, не знаю, що відбувається на раді нового об’єднання, але дуже сподіваюся, йдеться там про довготермінові плани. Зокрема, необхідно врахувати всі вищезазначені пункти.


5. Координація

Не маючи чіткого плану і координаційної мережі, неможливо досягти дуже важливих речей – масовості та системності. Я чула, що об’єднання планує видавати свою газету, можливо, створить свій сайт. Це дуже гарно, проте цього мало. Об’єднання повинно мати чітку структуру і постійну комунікацію між всіма своїми складовими. Йдеться про регулярні зустрічі й наради – добре знайомство, встановлення довіри, обмін ідеями та емоціями відбувається лише під час особистого спілкування.

Що ж до координації між центром та осередками, гадаю, партійні діячі мусять добре знати, як це робиться. І , звісно ж, управління об’єднанням повинно бути прозорим і зрозумілим – інакше, прощавай, довіра. А без неї – прощавай, усе.


6. Загальне порозуміння щодо методів

Щодня відвідуючи Майдан, я наслухалася різних ідей щодо зміни нинішньої системи – від побажання не смітити на вулиці до штурму адміністративних будівель. Думаю, ми мало чого досягнемо, якщо будемо кидатися з одної крайності в іншу. Ганді запропонував співвітчизникам ряд методів. Якісь можуть нам підійти, інші ми будемо змушені відкинути. Однак, гадаю, ми усі повинні погодитися – фізичним насиллям ми нічого не досягнемо. Влада дуже добре знає, як відповідати на насилля, після чого, як правило, відбувається ескалація конфлікту, а це ні до чого хорошого не веде. Мерзотниками повинні виглядати вони, а не ми, бо вони такими, зрештою, і є.

Отож, які б рішення не були прийняті щодо методів, вони повинні влаштовувати більшість учасників. Якщо одні будуть іти в ліс, а інші – по дрова, ми втратимо необхідну потужність зусилля.

Отже, нагадаю деякі методи, які використовував Ганді.

6.1. Громадянська непокора

Йдеться про свідоме порушення тих законів чи правил, які громадяни вважають такими, що не відповідають моралі. Крайнім варіантом Ганді вважав відмову платити податки окупаційній владі. Проте він сам же і попереджав – це небезпечно, бо може викликати жорстку реакцію. Я сумніваюся, що в нашому випадку масова непокора розпорядженням влади реально можлива. Проте існує інша чудова річ – саботаж. Якщо солдат не може не виконати злочинний наказ, він прекрасно може саботувати його виконання. Було би бажання, причина знайдеться.

До речі, є такі категорії працівників, які не мають права страйкувати. Якщо я не помиляються, йдеться, приміром, про співробітників муніципального транспорту. Отож, якщо вони не можуть не виконувати свою роботу, вони можуть, принаймні, виходити на маршрут з наочною агітацією ззовні чи всередині свого транспортного засобу і/або говорити про свої претензії до влади по гучномовцю.

6.2. Відмова від співпраці

Тут мова йде не про відмову від співпраці з чиновниками на загал, але про відмову співпрацювати там, де це, знов таки, суперечить моралі або, в нашому випадку, закону. От хоча би хабарі. Що, коли би всі батьки, відмовилися платити хабарі в школі? Місяць без хабарів? Рік без хабарів? Думаю, за належної координації та підтримки це було б можливо. Ідея в тому, щоб це зробили всі – батьки всіх учнів конкретної школи, скажімо. Якщо буде кілька таких прикладів, то й інші можуть спробувати свої сили.

Інші варіанти відмови від співпраці, коротко:

6.2.1. Відмова від титулів і нагород

Науковці, митці – який це був би гарний інформаційний привід! Але знов таки, на це повинні погодитися як не всі, то більшість.

6.2.2. Звільнення з державної служби, зокрема, з поліції та армії

Цей метод наразі виглядає занадто кардинальним. Проте, знов-таки, для державних службовців доступний метод саботажу антинародних наказів. А от звільнення з «цивільної» роботи на підприємствах чи в організаціях, які контролюють злодії, цілком реальне.

6.2.3. Бойкот судів та адміністративних установ із одночасним запровадженням альтернативних структур

Народний суд – не дуже хороша ідея в наших умовах. Все ж таки, правовим захистом повинні займатися фахівці. Однак можна запровадити щось на зразок Народної суддівської колегії – спілки власне фахівців з права, які би оцінювали діяльність суддів і виносили би громадську догану за неправові рішення. Так можна було би закласти основу для майбутньої люстрації.

Альтернативні ЗМІ, особливо, телебачення – це те, що уже створюється і повинно всіляко підтримуватися і поширюватися.

Бойкот влади можливий іще і в інший спосіб. Що, коли б на прес-конференцію Президента не прийшов жодний журналіст? Це я, звичайно, трохи мрію, але, якщо не так зразу до Президента, то хоче би до інших посадовців? Або ж усі ми можемо для початку бойкотувати звернення Президента до народу на новий рік.

6.2.4. Відмова від купівлі продукції, виробленої "окупантом"

Цей метод уже запропонований і вже частково втілюється щодо товарів та послуг підприємств, що належать представникам влади. Я такий підхід підтримую. Не думаю, що ці підприємства отак зразу візьмуть і закриються, проте зменшення їхнього доходу зменшить і можливість тиску власників на суспільство. А в найкращому випадку ці підприємства будуть продані і перейдуть в більш гідні руки.

Упевнена, колективний геній зможе запропонувати й інші методи боротьби і морального тиску, який дотепники уже назвали троллінгом влади. Чесно кажучи, не знаю, як швидко і як кардинально ми зможемо змінити ситуацію. Ганді поклав на це усе своє життя. Проте, зважившись хоча би на один крок проти системи, ми зможемо змінити власне життя просто зараз. Звільнивши себе хоча б від невеличкого страху, ми зможемо зважитись на те, що було нам недоступне раніше. І, я гадаю, воно того варте.

Comments

quetzal_ltd
24 дек, 2013 13:47 (UTC)
Спасибо! :)
zabavakrasava
24 дек, 2013 13:50 (UTC)
мы вот говорили только что с А., так она вздохнула что там сейчас столько "менеджеров", что прям не понятно кто главный менеджер.

как вчерашние "три директора северной баррикады"
quetzal_ltd
24 дек, 2013 14:27 (UTC)
Да уж, я так и поняла :(
Надеюсь, это просто момент сейчас такой. Каждому менеджеру надо вручить свою сферу ответственности (ну хоть бы левую треть северной баррикады :), и тогда все утрясется.
Я так вижу, уже кое-что в этом направлении двигается. Но жаль, что медленно пока.

Личное дело

zabavakrasava
Блондинка в камуфляже

О чем я пишу

В этом месяце

Апрель 2019
Вс Пн Вт Ср Чт Пт Сб
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    
Разработано LiveJournal.com
Designed by chasethestars